Аналіз комунікаційних процесів в дистанційній освіті

 

   Аналіз комунікаційних процесів в дистанційній освіті

 

Вступ. Для досягнення поставленої мети, а саме отримати максимум можливостей від осередків дистанційної освіти в суперсистемі власників авторської системної освіти менеджери створюють виконавчі системи (ВС). Для того, щоб результати функціонування тієї чи іншої авторської ВС були максимально узгоджені з ціллю суперсистеми, в ВС повинен бути інтегрований спеціальний інтелектуальний механізм прийняття рішень (ІМПР). Завдання цього механізму полягає в ідентифікації та виборі кращої операції з множини, кожна з яких є результатом деякого допустимого управління або прийнятого рішення. Таким чином, вхідним продуктом ІМПР є параметри найвигіднішої операції ВС в рамках допустимих управлінь, а вихідним - ідентифікатор (число). Значення індикатора повинно бути тим вище, чим кращі результати процесуальної діяльності ВС узгоджуються з метою суперсистеми.

Складність створення нашого авторського ІМПР в ліцеї №7 м. Вінниці полягають у тому, що наш ідентифікатор повинен відображати не тільки результати операційного процесу, а прогностичну оцінку того, яких результатів досягне освітня суперсистема, якщо буде ефективно використовувати отриману від ВС додану цінність. Отже, ядро ІМПР має представляти прогностичний показник нового покоління освітян (ПП).

У чому полягає авторський метод для формування оптимальної траєкторії зміни в комунікаціях управління зв'язаних систем дистанційної освіти в нашому ліцеї № 7? 

Оскільки ІМПР повинен відображати об'єктивну сторону діючої дистанційної освіти та досягненні цілі, то завдання авторських досліджень полягає не тільки в розробці ІМПР, а й у створенні методу верифікації оціночного показника на предмет його адекватності оригінальному показнику ефективності. 

Це пов'язано з тим, що на сьогодні розроблено величезну кількість оціночних авторських показників, які пропонуються для використання в якості критеріїв ефективності, критеріїв оптимізації або механізмів прийняття рішень.

У чому суть авторської моделі дистанційної освіти ліцею №7?

Для того, щоб скористатися наявними можливостями дистанційної освіти, його ефективної моделі освітніх операції, для вирішення завдання оцінювання, необхідно забезпечити можливість зіставлення входу і виходу системних операцій. Необхідність такого зіставлення пов'язана з ефективними комунікаціями між тими, хто ці операції здійснюються для того, щоб підвищувати цінність вихідних продуктів, по відношенню до вхідних продуктів.

 

Зрозуміло, що структура механізму прийняття рішення передбачає можливість прийняття рішення шляхом перетворення вхідних продуктів саме структурованого і систематизованого формату.

Для вирішення завдання подальшої верифікації прогностичного показника(ПП ) були розроблені класи моделей еталонних навчальних операцій і для кожного курсу(класу) і визначений локальний критерій ефективності (ЛКЕ).

Кожен ЛКЕ в рамках свого курсу(класу) в множині глобальних моделей навчальних(освітніх) операцій забезпечує адекватну оцінку їх рейтингової ефективності.

Оскільки серед безлічі відомих оціночних показників не вдалося виявити оригінальний показник ефективності використання освітніх ресурсів, тоді нами була зроблена автентична система ефективних комунікацій в глобальній мережі. Проаналізуємо цю систему комунікацій в нашому ліцеї.

 

Аналіз моделей комунікаційного процесу в дистанційній освіті

 

Означення. «Класичний» набір комунікаційного процесу:

·          {N}- множина об'єктів(агентів) комунікацій,

·          {S} - множина побудов деяких станів комунікацій,

·          {Q} - множина засобів творення інформаційних комунікацій(освітніх платформ),

·          {Z} - множина засобів контролю процесу комунікацій.

·          ...........і т. д. .............

·          {E} - множина фактів в комунікаціях;

·          {J} - множина подій в комунікаціях;

·          {Y} - множина ситуацій в комунікаціях;

·          {W} - множина смислів в комунікаціях;

·          {B} - множина засобів безпеки процесу комунікацій;

·           ...........і т. д. .............

 

Основні функції інформаційної комунікації це такі відповідності:

·          Регулювальна функція({N}®{S});

·          Інформативна функція({N}®{Q});

·          Соціально-культурна функція ({N}®{Z}).
...........і т. д. .............

Перелік основних можливостей, тобто основних функцій,  в класичному наборі комунікаційних процесів в дистанційній освіті
Відповідності	Set:{N}	Set:{S}	Set:{Q}	Set:{Z}
Set:{N}	F11:  {N}®{N}	F12:  {N}®{S}	F13:  {N}®{Q}	F14:  {N}®{Z}
Set:{S}	F21:  {S}®{N}	F22:  {S}®{S}	F23:  {S}®{Q}	F24:  {S}®{Z}
Set:{Q}	F31:  {Q}®{N}	F32:  {Q}®{S}	F33:  {Q}®{Q}	F34:  {Q}®{Z}
Set:{Z}	F41:  {Z}®{N}	F42: {Z}®{S}	F43:  {Z}®{Q}	F44: {Z}®{Z}

Основні види комунікації в дистанційній освіті:

·         [M]-масова(невпорядковані, випадкові комунікації);

·         [G]-групова(командна, цільова, впорядкована);

·         [A]-автономна(дуальна).
       ...........і т. д. .............

Міжкультурна комунікація в предметних галузях:

·         <O> - в освіті;

·         <C> - в науці;

·         <T> - в техніці;

·         <Y> - в спорті;

·         <K> - в художній літературі;

·         <U> - в аудіовізуальних ЗМК(засоби масової комунікації),

............ ...........і т. д. .............

 

Властивості інформації в комунікаціях:

  Основні властивості:

·          |L| - Контактність;

·          |M| - Насиченість;

·          |P| - Достовірність;

·          |L| - Актуальність.

 

  Другорядні властивості інформації:

·          |J| - Орієнтованість;

·          |H| -Ефективність;

·          |W| -Заангажованість;

·          |V| -Секретність.

o    ...........і т. д. .............

 

Як працюють комунікаційні процеси в дистанційній освіті?

 

Для опису суперсистеми дистанційної освіти в глобальній мережі використаємо поняття колективного інтелекту. Зазначимо, що системи колективного інтелекту, як правило, складаються із множини об’єктів-агентів (багатоагентна система), котрі локально взаємодіють як між собою так із навколишнім середовищем. Самі об’єкти-агенти зазвичай досить прості, але всі разом, локально взаємодіючи, створюють так званий колективний інтелект. Прикладом у природі може служити:

·         колонія мурах,

·         рій бджіл,

·         зграя птахів,

·         косяк риб, тощо.

 

Означення. Колекти́вний інтеле́кт (англ. Swarm intelligence) - термін, що описує комплексну колективну поведінку децентралізованої системи із самоорганізацією. Розглядається в теорії штучного інтелекту як метод оптимізації. Термін запровадили Херардо Бені й Ван Цзин у 1989 році у контексті системи клітинних роботів.  Інколи колективний інтелект ще називають ройовим інтелектом.

Із точки зору інформатики колективний інтелект є предметом досліджень частини комп'ютерних наук, в якій проектуються та вивчаються ефективні числові методи розв'язання задач у спосіб, схожий з поведінкою «колективу» живих організмів. Досягнення в цій галузі, а це власне розроблені алгоритми, застосовуються перш за все в задачах комбінаторної оптимізації та для розв'язування визначної задачі комівояжера.

 

Матрична характеристика складників  

комунікативного процесу в дистанційній освіті будується у вигляді графа, де

·          ||F|| - наявність доступних джерел інформації в мережі(деяка підмножина вершин графа);

·          ||D|| - наявність доступних джерел для реципієнта в мережі(деяка підмножина вершин графа);

·          ||I|| - наявність доступних додатків для створення повідомлення і. т. д.

Рольові вияви-маски комунікаторів:

·          аніматори;

·          автори;

·          принципали;

·          контактери;

·          символізатори тощо.

Комунікативні канали:

·          вокальний;

·          візуальний;

·          тактильний;

·          нюховий;

·          смаковий.

Стратегії подання інформації – це авторські технології створення повідомлень  на основі освітніх платформ.

 

Застосування колективного інтелекту в дистанційній освіті

 

Методи колективного руху об’єктів  в мережі дистанційної освіти використовуються менеджером закладу  при проектуванні системи скоординованої співпраці чотирьох груп: педагогів-наглядачів, учителів-роботів, наставників-розвідників та здобувачів освіти.

Для цього використовується розподілена взаємодія між усіма об’єктами, бо саме вона спонукає до створення  особливих кластерів на графі, де комунікація відбувається за програмними інструкціями, тобто за алгоритмами  пошуку відповідних траєкторій досягнення цілі та алгоритмами упорядкування інформації в середовищі та маркування вдалих освітніх траєкторій великою кількістю так званого «феромону».

Моделі розподілу праці між об’єктами дистанційної освіти використовується для регулювання спільної роботи  в групах, в командах, вони використовують алгоритм-допінгу, в яких альтруїзм об’єкта в «рої» може з часом розвиватися і приведе до ефективнішої поведінки усього «рою».

Для побудови новітніх освітніх траєкторій серед усіх відомих «дискурсів» освітніх модифікацій в дистанційній освіті менеджер закладу на кожному кроці модифікації створює відповідні вершини , що є останньою в поточному фрагменті розв'язку (маршруту в графі задачі), так формується множина припустимих сусідніх вершин і обчислюється частотну ймовірність переходу до кожної з цих вершин. На основі цих ймовірностей і вибирається чергова вершина для продовження наявного фрагменту маршруту [2,3]. Далі пропонується диверсифікація пошуку в дистанційній освіті шляхом розгляду варіантів продовження побудови розв'язку, що враховують не одну, а декілька вершин, які можуть бути включені в цей освітній маршрут. Для аналізу ефективності пропонованої траєкторії проведено обчислювальний експеримент із розв'язування відомих  задач комівояжера у випадку, коли ця кількість вершин дорівнює двом.

Алгоритми оптимізації освітньої траєкторії застосовуються до задач оптимізації, які можуть бути охарактеризовані загалом таким чином: їх розв'язок складається з компонентів (складових), з яких можна покроково будувати фрагменти роз в’язків, а на завершальному етапі роботи алгоритму – і повний розв’язок.

 

Задача оптимізації освітньої траєкторії в ДО

Алгоритми оптимізації  освітніх траєкторій відносяться до моделе-орієнтованих методів, оскільки вони використовують власну модель  дискурсів в ДО, яка розв'язується за скінчену кількість кроків. Така модель подається, як правило, у вигляді спеціального зваженого графа Gm(X,U) . Ваги ребер – а значить і їх привабливість – формуються як на основі використання даних мережі, що розв'язується ("евристична інформація"), так і "досвіду" здобувачів освіти через

("феромонний слід"). Пошук оптимального розв'язку   інтерпретується як знаходження оптимального маршруту в графі G групою штучних агентів.

Загальну схему відомих алгоритмів  

пошуку оптимальної освітньої траєкторії можна подати так.

1. Початкові установки: значень феромонного сліду, вибір значень параметрів алгоритмів, що варіюються (зокрема, числа здобувачів освіти в кластері).

2. Утворення m агентів і їх розміщення випадковим чином у вершинах X

графа G. Зазначені вершини грають роль початкових фрагментів маршрутів.

3. Для кожного :

а) формування множини Ni вершин, що є сусідніми до тієї вершини ієХ, яка

є останньою в поточному фрагменті маршруту;

b) обчислення ймовірності pij переходу від вершини і до довільної вершини

j є N як функції від значень феромону fij на ребрі (i, j)єU та евристичної

інформації gij;

с) імовірнісний вибір чергової вершини  s єN, включення її у кінець

фрагменту маршруту (інколи – і оновлення значень феромону fij);

d) якщо маршрут не побудований повністю, переходимо на п.а), інакше

агенти завершують свою роботу.

4. Коли всі агенти завершують свою роботу, здійснюється модифікація

феромонних значень для певних дуг графа G, а також "випаровування" феромону (пониження значень fij) для всіх його ребер.

Запам'ятовування найкращого маршруту. Всі поточні агенти завершують

свою діяльність.

5. Якщо умови завершення не виконуються, то переходимо на п.2.

6. Завершення роботи алгоритму.

 

Використання  колективного інтелекту в дистанційній освіті

 

Менеджери дистанційної освіти використовують технології  рою як засіб створення складних інтерактивних систем і моделювання  освітнього  середовища. Для цього створюється ефектний фільм, що демонструє технологію колективного інтелекту різними засобами візуалізації для дуже ускладненого реалістичного зображення у вигляді руху груп риб чи птахів із використанням Boids системи. Наприклад, Тім Бертон створив фільм «Бетмен повертається» також з використанням технології колективного інтелекту для демонстрації руху груп кажанів. У фільмі «Володар перснів» використовували подібну технологію, відому як технологія масивів, під час батальних сцен. Такі технології є особливо привабливими, тому що використання колективного інтелекту - це дешевий, надійний і простий спосіб.

Другий приклад, авіакомпанії використовують теорію колективного інтелекту під час моделювання пасажирів перед посадкою в літак. Дослідник Дуглас Лоусон використовував мурах на основі комп'ютерного моделювання та визначив існування лише шести правил взаємодії пасажирів та спромігся оцінити час посадки з використанням різних методів посадки. (Miller, 2010, XII–XVIII).

Освітні програми в дистанційній освіті – це продукт колективного інтелекту.

Колективний інтелект може бути використаний у цілому ряді освітніх програм.

 

 

Зразкові приклади:

а) збройні сили США використовують методи колективного інтелекту для управління безпілотними транспортними засобами;

б)європейське космічне агентство думає про «орбітальний рій» для самостійної збірки і інтерферометрії;  

в)NASA досліджує використання технології колективного інтелекту для створення планетарних карт;

г)У 1992 році робота М. Anthony Lewis and George A. Bekey довела можливість використання розвідки роєм, за допомогою колективного інтелекту для контролю нанороботів у тілі з метою знищення ракових пухлин[3];

д) колективний інтелект застосовується для інтелектуального аналізу даних і на основі цього створення каталогу політичних карт минулих цивілізацій.[4]

      Використання колективного інтелекту в телекомунікаційних мережах також досліджували, у вигляді основ мурашиної маршрутизації. Це було вперше відкрито Dorigo та Hewlett Packard в середині 1990-х років із низкою змін з тих пір. В основному це використання імовірнісних таблиць маршрутизації з використанням «нагородження» - зміцнення успішно пройденого маршруту кожної «мурашки» (невеликий пакет управління), який проходить у мережі. Посилення маршруту вперед, у зворотному напрямку, і обидва одночасно були досліджені. У зворотному напрямку зміцнення вимагає симетричної мережі і пар в обох напрямках разом. Мобільні засоби масової інформації і нові технології можуть змінити поріг для колективних дій у зв'язку з ростом інтелекту систем.

 

Загальні моделі комунікації як трансмісії між об'єктами:

·          модель всесильної пропаганди (С. Чакотіна);

·          модель контактування (Р. Якобсона);

·          модель трансмісії сигналу (К. Шеннона та У. Вівера) тощо;

·          експресивні (ритуальні) моделі (акцентуються погляди Джеймса Карея);

·          моделі розголосу (у яких комунікація постає як демонстрація і привернення уваги);

·          моделі рецепції (кодування й декодування висловлювань) в інтерпретаціях Ю. Лотмана, Дж. Гербнера, Т. Гобана-Класа.

 

Уточнення змісту деяких моделей.

1)модель трансмісії - породжена найдавнішими інституціональними контекстами – владою, школою, церквою – і відповідала справі ЗМК, які мали за мету пропагувати, давати інструкції чи просто передавати інформацію;

2)модель ритуалу чи експресії найкраще відповідає ситуаціям, пов’язаним із розвагами та урочистими подіями;

3)модель розголосу звертає увагу на повідомлення, завданням яких є заволодіння аудиторією для престижу чи прибутку;

4) модель рецепції – що означає, будь-яка сильна влада засобів є вдаваною, бо зрештою все залежить від аудиторії/тих, хто сприймає інформацію. Модель рецепції дає уявлення про фазовий комунікаційний процес, який складається з кодування та декодування творів/дискурсів/текстів.

 

Отже, коли розширити розуміння масовості, то масові спільноти можуть бути, окрім інстинктивних, ще й розумовими, сенсорними чи інтуїтивними. Якщо ж психологічні типи спроектувати на комунікативні моделі, то виходить, що:

·     модель розголосу комфортна емоційному типові (для реалізації первісних інстинктів),

·     модель ритуалу – інтуїтивному (акцент – на духовне спілкування й віру),

·     модель трансмісії – це царина сенсорики (у сенсі тактильності сигналів),

·     модель рецепції – це домінанта розумового психологічного типу.

 

Моделювання комунікації

 

За допомогою даного структурування можна запропонувати використання моделі:

по-перше, орієнтуючись на аудиторію, приміром, театральну, радійну, літературну, мистецьку,

по друге, – на поширення власне інформації в контексті різних дискурсів.

Тоді, творячи шоу, ми будемо використовувати модель розголосу, пишучи психологічний роман –

застосуємо рецептивну модель, для реклами використаємо – трансмісійну. 

Можна навіть прокласифікувати масовокомунікаційні дискурси відповідно до чотирьох моделей, як наслідок:

1) скульптура, архітектура, декоративно-прикладне мистецтво, танець – виявиться цариною сенсорності/трансмісійного моделювання;

2)шоу, телебачення, спорт, плакати, бульварні ЗМІ – сферою емоційності/моделі привернення уваги;

3) жива комунікація, преса, священні книги – привілегією інтуїції/моделі ритуалу;

4)наукова та ускладнена художня література, документалістика й кіно потраплять в сферу інтелектуалізму/рецептивного моделювання комунікації.

Джерело: «Чотири теорії преси» Ф. Сіберта, Т. Петерсона, У. Шрамма.

 

Методи комунікативного аналізу:

·         семіотичний,

·         контент,

·         структурний,

·         мотиваційний,

·         герменевтичний

·         та ін. аналізи.

 

Мотиваційний аналіз комунікацій в дистанційній освіті

 

Ще один підхід до масової комунікації в освіті пропонує мотиваційний аналіз. Цей аналіз дозволяє розглянути комунікацію з точки зору реальних бажань і стимулів розвитку та зміни установок на попит, на досвід, на знання людини. Вихідні тези цього аналізу: встановити, що реципієнти думають насправді (тобто – з’ясувати їх реальні мотиви) та, маючи ці знання, керувати людьми (які ні про що не здогадуються). Написання мотиваційного листа або мотиваційного есе(резюме) учасниками дистанційного освітнього процесу – спосіб отримання інформації для подальшого мотиваційного аналізу та моделюванню комунікації.

Як доводять дослідження, люди зрідка повідомляють про себе правду. Найчастіше реальної правди про себе вони, на жаль, і не знають. Живучи в пластикових будівлях, кажуть, що люблять старовину, користуючись послугами ресторанів швидкої їжі, стверджують, що надають перевагу «здоровому харчуванню». Реципієнти, як правило, засвідчують те, що від них очікують, аби сподобатись і констатувати свою солідарність з усіма та стереотипну правильність.

Завдання мотиваційного аналізу – врахувати це і за допомогою різних «хитрих» підходів таки «вивести» всі мотиви «на чисту воду». Найзадіяніший «детектор правди» – демонстрація зображень/фотографій, які тасують та розкладають перед реципієнтами з проханням вибрати тих або те, хто/що їм найбільше подобається. Серед незнайомців можуть бути убивці, генії, пересічні громадяни тощо, а серед речей – стильні і такі, що засвідчують елементарну відсутність естетичного смаку. Оскільки піддослідні не знають нічого про людей і речі, то обирають те, що їм справді імпонує. Подібне дослідження можна здійснити й за допомогою тестування. Варто лишень правильно сформулювати питання й повторити їх кілька разів у різних інтерпретаціях. Найпопулярнішим методом мотиваційного аналізу є, звісно, в царині реклами. Медіа-експерти стверджують, що так реклама «знаходить» свого споживача. Однак, на наш погляд, цей метод двосічний: відштовхуючись від споживаної реклами, можна «поставити діагноз» аудиторії.

 

Герменевтичний аналіз комунікацій та контенту дистанційної освіти

 

Найвичерпнішим у медіа-сфері вважають герменевтичний аналіз текстів, контекстів, освітніх платформ. Герменевтика, як нам відомо, – це тлумачення/інтерпретація тестів/творів/дискурсів, у найдавніші часи – релігійних, тепер – будь-яких. На відміну від семіотичного, контент- та мотиваційного, котрі, як правило, досліджують лише один аспект предмета, герменевтичний метод передбачає комплексний розгляд, з урахуванням усіх параметрів, як-от:

·        форма власності, 

·       зв’язок з реальністю та культурною традицією, 

·       проникнення в логіку викладу (з урахуванням мови),

·       наявність цензурування тематичних діапазонів,

·       налаштування знань під цільову аудиторію,

·       інтерактивна співучасть у процесі отримання досвіду, тощо.

 

Цей метод дозволяє не лише аналізувати засоби дистанційної освіти(ЗДО), а й визначати їх рейтинг з-поміж інших освітніх мас-медіа, котрі якось вписуються у спільну з ними парадигму (приміром, за регіональним, спеціалізаційним, споживацьким та ін. критеріями).

В основі методу – ретельно опрацьований європейськими вченими алгоритм, кожна ланка

якого – новий погляд на аналізований засіб комунікації. Аналіз відбувається у такій послідовності постановки питань:

1. Хто передає інформацію?

а) хто власник? 

б) хто фінансує? 

в) чиї інтереси відстоює ЗДО?

г) якою є ідеологія держави – тло функціонування мас-медіа?

д) чия реклама присутня в ЗДО?

 е) з чим конкурує аналізований

ЗМК? є) чи не порушує цей засіб комунікації чинного законодавства?

 

2. Якого типу текст та контекст навчального досвіду, що передається?

а) вербальний/невербальний, візуальний, аудіальний, аудіовізуальний?

б) чи є цей ЗМК методично збалансованим?

в) чи присутні контексти, претексти, підтексти тощо.

 

3. Як створено навчальний контент (за допомогою яких технологій)?

а) задіяні олівець, комп’ютер, камера і т. ін.?

б) дорога чи дешева технологія?

 

4. Яким є ЗМК з точки зору методів, засобів та мови навчання?

а) чи досконале та відповідає формату вербальне оформлення (у плані використання літературної мови, сленгу, нецензурних слів, піктограм, приміром, – смаглів тощо)?

б) наскільки вдалим є образотворчий аспект: кольори, ракурси, плани, контури?

 

5. Як текст представляє свою тематику?

Тут мається на увазі стиль-формат подачі:

·         філософський,

·         пропагандистський,

·         просвітянський,

·         розважальний,

·         науковий, тощо

 

6. Чи відповідає текст своїй аудиторії за віковим, освітнім, національним, сексуально орієнтаційним, релігійним та іншими параметрами?

 

Якщо ми обираємо, приміром, 120-бальну систему, то на кожну рубрику випадає 20 балів. Згодом бали додають й визначають рейтинг, до якого може увійти величезна кількість ЗДО.

Метод є доволі точним і дає адекватну картину досліджуваних явищ.

Перелік методів можна продовжувати до нескінченності. Однак, якщо потрібно якось обмежити «експоненту, тобто число е», то можна це зробити, приміром, за окремими дискурсами (що найчастіше й робиться). А ще краще – за тими, хто сприймає/аналізує (за вже відомими нам психотипами). У такому випадку

·                     експресивні маси та особистості оберуть для аналізу, із зрозумілих причин, методи на кшталт автобіографічного та сюжетного;

·                     інтуїти – семіотичний, міфологічний, етичний;

·                     сенсорики – ідеологічний, мотиваційний, стереотипний,

·                     раціонали – герменевтичний, структурний тощо.

 

Інформацію про всі не проаналізовані нами методи можна відшукати в різних джерелах, приміром, на сайтах Асоціації медіа-педагогіки Росії:

http://edu.of.ru/mediaeducation, http://edu.of.ru/medialibrary.

Комунікаційні технології :

·         процеси «виготовлення» дискурсів і текстів;

·         перформанс (як технологічний процес лудологічно-

ритуальної природи, комунікативну стратегію та інтеркурс, що буквально «поглинає» всі наявні дискурси і тексти, акцентуючи їх майданно-ігрові аспекти,

·         психотерапія – комунікативна стратегія «виробництва» успіху, майстерності й задоволення

 

Універсальна схема аналізу дискурсів:

а) за якою моделлю вибудовується дискурс;

б) які технології використані;

в) які комунікативні канали домінують;

г) яку маску «одягає» комунікатор(аватар);

ґ) чи спрацьовує механізм довіри на рівні подання та сприймання інформації;

д) за допомогою яких знакових систем створено дискурс;

е) який метод буде найпродуктивнішим для його аналізу;

 є) чи передбачає дискурс явища посткомунікації;

ж) які інтеркурсивні явища в ньому присутні;

з) як виглядає дискурс на фоні всіх інших (його специфічні особливості);

и) графічне зображення комунікативного ланцюга.

 

Взірці функціональних комунікативних дискурсів, які розглядаються за галузево-хронологічним критерієм:

·         ритуальний,

·         театральний,

·         мистецькі (архітектура, скульптура, малярство, декоративно-ужиткове мистецтво, музика, танець тощо),

·         газетний,

·         літературні (високої та низької літератур) дискурси,

·         дискурс електронних ЗМІ.

Окремо акцентуємо інтеркурси (дискурси, що стали комунікативною технологією виробництва всіх інших дискурсів і текстів).

 

Аналіз витоково – ритуального дискурсу

 Ритуал постає тут як сукупність обрядів, що з найдавніших часів і донині супроводжують віртуальні й реальні церемонії та дійства, і модель для творення інших дискурсів.

 Ритуальний підхід до комунікації включає підтемні аспекти:

·         «Техногенна культура і міф»,

·         ««Ритуальна» синкретика мас-медіа»,

·         ««Вертепний» принцип структурування інформаційного простору»,

·         «Ритуальні (сміхові, травестійні, еротичні, музичні, комунікативні, про світ моди, спортивні, інтелектуальні, реальні тощо) проекти в просторі електронних ЗМІ»,

·         «Модифікація українських традиційних дійств у шоу», «Ритуальна семіотика масової комунікації».

 

Використані джерела:

1.Субботін С. О., Олійник А. О., Олійник О. О. Неітеративні, еволюційні та мультиагентні методи синтезу нечіткологічних і нейромережних моделей: Монографія / Під заг. ред. С. О. Субботіна. — Запоріжжя: ЗНТУ, 2009. — 375 с.